Олександрійська районна державна адміністрація

A+ R A- wide normal
  • Skip to content
  • 28000, м.Олександрія, вул.Шевченка 132, тел. (05235) 7-05-17, e-mail: inbox1@olex.kr-admin.gov.ua
  • Електронне звернення
  • Головна
    • Архів новин
    • Категорії новин
  • Новини району
  • Адміністрація
    • Керівництво
    • Графіки прийому
    • Основні завдання
    • Структура
    • Поточні та заплановані заходи
    • Розпорядження
    • Оголошення
    • Вакансії
    • Звернення громадян
    • Телефонний довідник
    • Виконання бюджетів
    • Державні закупівлі
    • Публічна інформація
  • Напрями роботи
    • Економіка
    • Аграрно-промисловий розвиток
    • Житлово-комунальне господарство
    • Будівництво та архітектура
    • Соціальний захист
    • Пенсійне забезпечення
    • Відділ освіти
    • Охорона здоров'я
    • Культура і туризм
    • Молодь та спорт
    • Соціальна служба
    • Охорона навколишнього середовища
    • Внутрішня політика
    • Охорона праці
    • Адміністративні послуги
    • Ветеринарна медицина
    • Запобігання проявам корупції
    • Державний реєстр виборців
    • Громадська рада
    • Захист прав дитини
    • Регуляторна політика
    • Архівний відділ
    • Регіональний фонд підтримки підприємництва
  • Прес-служба
    • Корисні посилання
    • Реагування на критику
    • Районна газета "Сільський вісник"
    • Фотогалерея
    • Відеоматеріали
  • Регіон
    • Інформація про район
    • Районна рада
    • Територіальні органи
    • Сільські та селищні ради
    • Районні програми
    • Районні організації
  • Нормативні документи
Новини Олександрійського району

Історія життя архіву, або доторкнись і дізнайся

Четвер, 08 жовтня 2020
Історія життя архіву, або доторкнись і дізнайся

Шановні жителі Олександрійського району!


В цьому році відзначається 95-ти річчя Державного архіву Кіровоградської області.


Історія Державного архіву Кіровоградської області бере початок 17 листопада 1925 року, коли на засіданні Президії Зінов’євського окрвиконкому було прийнято рішення про організацію «на базі архіву окрвиконкому» Зінов’євського окружного архівного управління, яке в кінці 1930 року було ліквідоване. Замість нього було утворено Зінов’євське місцеве архівне управління.


З метою поширення серед населення інформації про історію становлення та розвитку архівної установи області, працівниками Державного архіву Кіровоградської області розроблено віртуальний проект «IСТОРIЯ ЖИТТЯ АРХIВУ, АБО ДОТОРКНИСЬ I ДIЗНАЙСЯ».


Долучайтесь і Ви за посиланням http://dakiro.kr-admin.gov.ua/project/dako95.html до історичної подорожі та дізнайтесь нове та цікаве про нашу область.



Як написати заявку на грант

Четвер, 27 серпня 2020
Як написати заявку на грант

Одним із перспективних напрямків в роботі бібліотек, що сприяє залученню позабюджетних коштів, є проектна діяльність. Реалізація соціально-орієнтованих проектів - це кращий спосіб заявити про себе, підвищити престиж бібліотеки, підкреслити її роль і значимість в місцевому співтоваристві.


26 серпня 2020 року в Олександрійській центральній районній бібліотеці ім. Д.І.Чижевського, з дотриманням вимог протиепідемічних заходів, з бібліотечними фахівцями проведено практикум «Як написати заявку на грант».


Проговорили і практично опрацювали основні процеси підготовки проектної заявки на отримання грантового фінансування під час інформаційної орієнтації «Що таке грант? Навіщо він бібліотекам», практичної концентрації «Проектна заявка: що хоче знати донор», практичного опрацювання «Підготовка грантової заявки».


Отримали корисну інформацію про класифікацію донорських організацій, актуальні напрями фінансування, організації, які потрібно постійно відслідковувати аби отримати інформацію про оголошення грантових конкурсів. Для учасників практикуму підготовлено інформаційне видання – карта донорів «Шпаргалка грантошукача».


Обговорюючи результати практикуму, учасники зазначили, що для бібліотек, грант - це можливість перейти на якісно інший рівень роботи, саме тому важливо вміти цією можливістю користуватися.

Семінари для клубних працівників району

Середа, 26 серпня 2020
Семінари для клубних працівників району

20 та 26 серпня 2020 року в Олександрійському районному Будинку культури було проведено семінар – наради для клубних працівників району.


20 серпня 2020 року о 09:00 годині на базі Олександрійського районного Будинку культури була проведена онлайн- семінар-нарада для клубних працівників району.  Розпочала семінар художній керівник районного Будинку культури Віра Скоблик Віра. Вона обговорила питання роботи закладів культури в умовах карантину, надала рекомендації проведення заходів з дотриманням запобігання епідемічної ситуації поширення коронавірусної хвороби та проаналізувала питання щомісячної звітності.


Далі методисти за жанрами обговорили заплановані дати та умови проведення конкурсів та фестивалів: Ігор Білик, методист з вокально-хорового жанру - про проведення фестивалю - конкурсу «Зірковий мікрофон»; Галина Ромашко, методист з театрального жанру - про огляд-конкурс «У променях театру» та свято театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти»; Валерія Царініна, методист з музичного жанру -  про фестиваль - конкурс «Музичне доміно». На онлайн конференції були присутні клубні працівники таких Будинків культури: Добронадіївського СБК, Косівського СБК, Михайлівського СБК, Новоселівського СБК, Олександрівського СБК.


У конференції прийняло участь 11 осіб.


26 серпня 2020 року Олександрійський районний Будинок культури гостинно прийняв у своїх стінах клубних працівників району, які не мали можливості бути присутніми на онлайн семінар-нараді, котра відбулася 20 серпня 2020 року, під час якої було обговорено питання щодо внесення змін до розпорядження Керівника робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру надзвичайного рівня, пов’язані із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019). Для керівників клубних заходів було проведено майстер-клас по використанню сервісу ZOOM.


Інна Бугар, провідний спеціаліст з охорони праці районного Будинку культури доповіла про підготовку до роботи в осінньо-зимовий період 2020/2021, а саме: заготівля твердого палива та ремонтних робіт у закладах культури.


Галина Ромашко, методист з театрального жанру районного Будинку культури розповіла про план проведення районного свята театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти-2020», яке планується на 18 вересня 2020 та запросила всіх його відвідати. Також Галина Станіславівна розповіла про деталі роботи театрів малих форм.


Ігор Білик, методист з вокально-хорового жанру районного Будинку культури розповів про нові правила проведення районного фестивалю - конкурсу сучасної естрадної пісні «Зірковий мікрофон-2020».


Валерія Царініна, методист з музичного жанру районного Будинку культури розповіла корисну інформацію про вплив класичної музики на організм людини, а також про умови участі в районному фестивалі - конкурсі «Музичне доміно-2020».


У семінарі-практикумі взяли участь 6 клубних працівників Олександрійщини.


Загалом у семінарах прийняли участь усі 16 клубних працівників району.


Державна установа "Центр пробації" інформує

Четвер, 30 липня 2020
Державна установа "Центр пробації" інформує

У рамках реалізації місії з розвитку пробації в Україні Проєкту ЄС «Право-Justice» виготовлено проморолики з лідерами думок про суть пробації та важливість питання покарання правопорушників без позбавлення волі.


Ролик виготовлено для широкого інформування суспільства про пробацію – одну з найуспішніших реформ у сфері кримінальної юстиції.


Переглянути відеоролики можна за посиланням https://drive.google.com/drive/folders/1Z4qSmG2xr4trjE1E6No-DGONKvikEV2P

Як отримати доступ до безкоштовних навчальних програм на освітніх онлайн-платформах

Четвер, 30 липня 2020
Як отримати доступ до безкоштовних навчальних програм на освітніх онлайн-платформах


Онлайн-семінар - нарада для клубних працівників Олександрійського району 30 червня 2020 року

Вівторок, 30 червня 2020
Онлайн-семінар - нарада для клубних працівників Олександрійського району 30 червня 2020 року

30 червня 2020 року о 09:00 годині на базі Олександрійського районного Будинку культури була проведена онлайн- семінар-нарада для клубних працівників району.  Розпочала семінар завідувач сектору культури молоді та спорту Олександрійської районної державної адміністрації Валентина Білик.  Художній керівник районного Будинку культури Віра Скоблик обговорила питання роботи закладів культури в умовах карантину, надала рекомендації проведення заходів з дотриманням запобігання епідемічної ситуації поширення коронавірусної хвороби та проаналізувала питання щомісячної звітності.


Головний спеціаліст сектору культури, молоді та спорту Олександрійської районної державної адміністрації Ірина Голобородько звернулась до клубних працівників щодо кадрових питань. Провідний спеціаліст з охорони праці районного Будинку культури Інна Бугар надала роз’яснювальну інформацію щодо заповнення таблиць по ремонтних роботах у закладах культури, встановлення в них систем опалення, а також таблиці по заготівлі палива на опалювальний сезон 2020/2021 року.


Далі методисти за жанрами обговорили заплановані дати та умови проведення конкурсів та фестивалів: Ігор Білик, методист з вокально-хорового жанру  - про проведення фестивалю - конкурсу «Зірковий мікрофон»; Галина Ромашко, методист з театрального жанру  - про огляд-конкурс «У променях театру» та свято театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти»; Валерія Царініна, методист з музичного жанру -  про фестиваль - конкурс «Музичне доміно»; Наталія Козинець, керівник зразкового аматорського колективу Олександрійського районного будинку культури «Авантюрин», поділилася досвідом проведення онлайн репетицій в режимі жорсткого карантину.


На онлайн конференції були присутні клубні працівники таких будинків культури: Дівочепільського СБК, Добронадіївського СБК, Косівського СБК, Михайлівського СБК, Новоселівського СБК, Олександрівського СБК, Світлопільського СБК, Червонокам’янського СБК.


Учасники першої онлайн-конференції зазначили, що проведення семінару в новому форматі є дуже зручним і запропонували й надалі використовувати такий спосіб онлайн спілкування.

Державна реєстрація зміни імені

П'ятниця, 12 червня 2020
Державна реєстрація зміни імені

Право на ім’я є невід’ємним та невідчужуваним, належить до особистих немайнових прав, виступає засобом індивідуалізації людини в суспільстві.


Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить (стаття 28 Цивільного кодексу України).


З якого віку можливо змінити ім’я?

Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім’я (стаття 295 Цивільного кодексу України).


Акцентуємо увагу на те, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років,також має право змінити своє прізвище та (або) власне ім’я за згодою батьків або одного з них у разі, якщо другий з батьків помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері (стаття 295 Цивільного кодексу України). У разі якщо над фізичною особою, яка досягла чотирнадцяти років, встановлено піклування, зміна прізвища та (або) власного імені такої особи здійснюється за згодою піклувальника.


Заява про зміну імені та куди звернутись?

Заяви про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) громадян України, які проживають на території України, приймає, розглядає, а також веде їх облік відділ державної реєстрації актів цивільного стану за місцем їх проживання; громадян України, які постійно проживають за кордоном; дипломатичне представництво або консульська установа України, в якій вони перебувають на постійному консульському обліку.


Заява про зміну імені подається у письмовій формі за умови пред'явлення паспорта громадянина України, а у разі, коли заявник постійно проживає за кордоном, - за умови пред'явлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.


Однак однієї заяви про зміну імені недостатньо, одночасно до неї додаються наступні документи:

-  ­свідоцтво про народження заявника;

-  ­свідоцтво про шлюб (у разі, коли заявник перебуває у шлюбі);

-  ­свідоцтво про розірвання шлюбу (рішення суду винесено після 01.07.2010 року)

-  ­свідоцтва про народження дітей (у разі, коли заявник має малолітніх або неповнолітніх дітей);

-  ­свідоцтва про зміну імені заявника, батька чи матері, якщо воно було раніше змінено;

-  ­фотокартка заявника;

-  ­квитанція про сплату державного мита (Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито»).


З актуальною контактною інформацією відділів державної реєстрації актів цивільного стану можна ознайомитись на сайті Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за посиланням: https://bit.ly/2BZjTEh.


І наостанок хочеться додати: робіть свій крок по зміні імені добре подумавши. Адже наше ім’я та (або) прізвище - це своєрідний оберіг, супутник життя людини, за допомогою якого здійснюється індивідуалізація особи.

Небезпечні кліщі

Четвер, 04 червня 2020
Небезпечні кліщі

Хоч весна у цьому році затяжна та не дуже тепла, але сезон кліщів у розпалі. Після тривалого карантину люди нарешті вийшли на відпочинок до парків, скверів, відновили поїздки до лісу. Однак приємне проведення часу може затьмарити зустріч з кліщами.


Найвища активність щороку припадає на квітень-травень та серпень-вересень.  Улюблена пора доби кліща – ранок, годин до 11.00. Спеку не люблять, чекають вечірньої прохолоди або похмурої погоди.


Кліщ нападає на свою жертву, сидячи у траві, або на гілках чагарників, рідше – з землі. Існує розповсюджена думка, що вони можуть стрибнути на людину з дерева. Однак, кліщі не здатні стрибати. Кліщі не піднімаються вище 50 см. Коли повз проходить людина або тварина, кліщ чіпляється за них. Він довго шукає місце укусу, тому можна встигнути зняти кліща, до того як він вкусить. Як правило, кліщ обирає на тілі жертви ділянку з найніжнішою шкірою та присмоктується протягом 15-20 хвилин, при цьому виділяє анестезуючу рідину, що робить укус практично безболісним. Через кілька днів в місці укусу з’являються припухлість, свербіж, почервоніння, сам кліщ збільшується у розмірах. Укус можуть спричинити і зовсім маленькі, майже прозорі німфи (статевонезріла стадія кліща), що часто для людини залишається непомітним.


Кліщі є перенощиками збудників вірусних, рикетсіозних, бактеріальних захворювань людей та тварин. Найнебезпечнішими є такі захворювання, як енцефаліт та бореліоз (хвороба Лайма).


Протягом 2019 року в Україні було зареєстровано 4 482 випадки хвороби Лайма (бореліоз). Зокрема, 833 випадки зафіксували у жителів сільської місцевості, 492 — у дітей до 17 років. За чотири місяці 2020 року в Україні зафіксовано 285 випадків хвороби Лайма.


В області протягом 2019 року було зареєстровано 74 випадки захворювання на хворобу Лайма, з них 8 – у дітей. В Олександрійському районі випадків захворювання на бореліоз в 2019 році не реєструвалося.


Державною установою «Кіровоградський обласний лабораторний центр МОЗ України» систематично проводиться моніторингове обстеження території області на наявність кліщів та визначення їх інфікованості збудником Лайм – бореліозу. Всього з березня 2020 року по даний час в лабораторії особливо-небезпечних інфекцій Центру досліджено близько 200 екземплярів кліщів, з них 4% інфіковані бореліями.


Не завжди укус кліща означає, що Ви підхопили хворобу. Для зараження необхідно, щоб кліщ залишався у шкірі щонайменше 24 години. Проте все одно необхідно залишатися уважними та обережними.


Ось кілька порад, які допоможуть уникнути укусів кліщів:

-  на природі подбайте про відповідний одяг, який би прикривав відкриті ділянки тіла;

-  кожні 2 години прогулянки оглядайте себе і дітей, аби виявити кліщів, особливо ретельно обстежуйте ділянки тіла, покриті волоссям;

-  місце для відпочинку на природі звільняйте від сухої трави, гілок та хмизу;

-  при поверненні додому відразу змініть і ретельно огляньте одяг, виперіть та випрасуйте його. Найчастіше кліщі чіпляються до одягу людини, тому можуть присмоктуватись не лише під час перебування на природі, а й згодом, перекочувавши із одягу. Не варто залишати цей одяг біля ліжка чи спати у ньому. Витрушування одягу не рятує від кліщів;

-  перевірте речі, які принесли з прогулянки (підстилки, сумки тощо);

-  якщо на природу брали домашнього улюбленця – його також слід оглянути на наявність кліщів;

-  використовуйте для захисту від кліщів спеціальні засоби – репеленти (аерозолі, які відлякують комах).


Якщо ж все-таки виявили на собі «незваного гостя» не зволікайте та зверніться за допомого до найближчого травмпункту.


Будьте здорові та обережні!

Відділ державного нагляду за дотриманням санітарного

законодавства Олександрійського районного управління

Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області

16 травня - День Європи в Україні

П'ятниця, 15 травня 2020
16 травня - День Європи в Україні

У суботу, 16 травня, в Україні відзначатимуть День Європи - день спільних цінностей та спільної історії всіх націй континенту. Відправною точкою на шляху до започаткування відзначення Дня Європи вважається 1950 рік. Тоді міністр закордонних справ Франції Робер Шуман закликав Францію, Німеччину та інші європейські країни об’єднати їхні вугільну та сталеливарну галузі промисловості, що становили основу нарощування військової техніки, в нову наднаціональну модель життя. Завдяки такому симбіозу економічних зусиль і розподілу досягнутих результатів європейські країни уникнули накопичення військової могутності одна проти одної, що і забезпечило мир в Європі.


Ці підвалини спільної справи вибудувалися в спільний "Європейський дім" у 1985 році на Саміті Ради ЄС у Мілані, де вирішили увічнити день проголошення Декларації Шумана та постановили щорічно відзначати День Європи.


Так народилася нова, унікальна, мирна і успішна модель співіснування народів великої частини світу, що ґрунтується на принципах співробітництва, взаємоповаги і взаємопідтримки, свободи, верховенства права і демократії.


У Брюсселі, де перебувають керівні органи ЄС, а також у країнах-учасницях ЄС, щорічно цього дня проходять урочисті заходи. Головна їх мета – дати можливість кожному мешканцю великого континенту відчути себе у "Європейському домі" вільним і захищеним, незалежно від його громадянства і національної приналежності.


В Україні з 2003 року в третю суботу травня відзначається День Європи відповідно до Указу Президента № 339/2003 від 19 квітня 2003 року. Слід відзначити, що Україна – єдина держава, яка святкує День Європи, не будучи дійсним членом Європейського Союзу.


У березні 2014 року Верховна Рада України прийняла Постанову "Про підтвердження курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу та першочергові заходи у цьому напрямі", в якій підтвердила мету українців бути у Європейському Союзі. Було також відзначено, що Україна як європейська держава, яка поділяє спільну історію та цінності з країнами Європейського Союзу, має право подати заявку на набуття членства у Європейському Союзі відповідно до статті 49 Договору про Європейський Союз.


У 2014 році була підписана та ратифікована Угода про асоціацію між Україною та ЄС, а відтак утворилися партнерські відносини між сторонами. Україна сприйняла укладення Угоди як черговий крок на шляху до досягнення кінцевої мети європейської інтеграції - набуття повноправного членства України в Європейському Союзі.


Європейський Союз був заснований шістьма країнами (Франція, Італія, Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Люксембург), але після цього відбулось сім етапів послідовного розширення ЄС, що наразі нараховує 28 членів: Великобританія, Данія, Ірландія, Греція, Португалія, Іспанія, Австрія, Фінляндія, Швеція, Латвія, Литва, Естонія, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія, Угорщина, Кіпр, Болгарія, Румунія, Хорватія.


На даний момент три країни мають статус кандидатів на вступ до ЄС - Македонія, Туреччина, Чорногорія.


Для українців це особливий день. Ще з античних часів Україна є повноправною та невід’ємною частиною європейської спільноти – великої родини, об’єднаної прогресивними демократичними поглядами. Відзначення Дня Європи – чудовий привід вкотре засвідчити прагнення України жити в мирі та злагоді, будувати своє майбутнє в колі країн об’єднаної Європи.

100-річчя Першого Зимового походу Армії Української Народної Республіки (6 грудня 1919 року – 6 травня 1920 року)

П'ятниця, 08 травня 2020
100-річчя Першого Зимового походу Армії Української Народної Республіки (6 грудня 1919 року – 6 травня 1920 року)

6 травня 1920 року успішно завершився партизанський рейд з’єднань Армії Української Народної Республіки (УНР) тилами денікінських та більшовицьких військ. Ця операція тривала рівно 5 місяців – від 6 грудня 1919 року – і отримала назву Перший Зимовий похід. Його учасники під командуванням Михайла Омеляновича-Павленка подолали понад 2500 кілометрів територією сучасних Житомирської, Київської, Черкаської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Вінницької областей, провівши майже 50 переможних боїв. Основні відбулися під Липовцем, Жашковом, Уманню, Каневом, Черкасами, Смілою, Золотоношею, Ольвіополем, Голованівськом, Гайсином, Вознесенськом, Ананьєвим, Балтою. Похід став однією з найгероїчніших і найуспішніших бойових операцій часів Української революції 1917-1921 років.


З чого все розпочалося?

У грудні 1919 року більшовицькі армії Росії вже втретє вступали в Україну. Навчені досвідом попередніх років, червоні цього разу стверджували, що лише сам український народ повинен визначати своє майбутнє. Ленін наприкінці грудня 1919 року звернувся до «робітників і селян України» з листом, у якому запевнив, що Радянська Росія не має наміру зазіхати на державну незалежність «Радянської України». Подібні заяви робилися у цей час й іншими більшовицькими керівниками.


Що означали подібні заяви? Ілюстрацією справжніх цілей більшовиків в Україні та методів їх досягнення може слугувати таємна інструкція Троцького радянським агітаторам, що відправлялися до України: «Пам’ятайте... що так чи інакше, а нам необхідно повернути Україну Росії. Без України нема Росії. Без українського вугілля, заліза, руди, хлібу, солі, Чорного моря Росія існувати не може, вона задихнеться, а з нею і радянська влада і ми з вами... Ні на хвилину не забувайте, що Україна має бути нашою, і нашою вона буде лише тоді, коли буде радянською, а Петлюра викинутий з пам’яті народу назавжди».


«Радянізацію» України мали забезпечити насамперед введені до країни з’єднання Червоної армії – їхня чисельність сягала 70 тис. багнетів і шабель. Цього разу регулярна армія УНР не могла зупинити просування більшовицьких військ вглиб України. Щоправда, червоні наштовхнулися на численні повстансько-партизанські загони, які діяли в країні ще з 1919 року.


Так, у більшовицьких частинах було спеціально запроваджено посаду начальників тилу, в обов’язки яких входило «роззброєння і знищення всіх банд і партизанських загонів, як і окремих осіб, що діють в запіллі наших армій і дивізій». Діючи відповідно до подібних приписів, більшовицькі війська з самого початку свого просування в Україну почали роззброювати та знищувати повстансько-партизанські загони. У зайнятих частинами Червоної армії містах влада переходила до рук революційних комітетів, створених переважно з надісланих з Росії членів більшовицької партії. Така «кадрова політика», до речі, часто викликала нарікання навіть з боку місцевих більшовиків.


Поки червоні вже втретє намагалися утвердити своє панування в Україні, армія УНР вирушила з «трикутника смерті» в похід, який згодом одержав назву Першого Зимового. Армія тоді складалася з Запорізької, Волинської, Київської та Залізної дивізій. Командувачем був генерал Михайло Омелянович-Павленко, а його заступником – отаман Юрій Тютюнник. Деякий час разом з військом перебував і прем’єр-міністр УНР Ісак Мазепа.


Перейшовши залізницю Козятин – Жмеринка, армія УНР в середині грудня 1919 року вийшла у район Липовця. Тут їй довелося зіштовхнутися з білогвардійськими військами, які відступали на південь. Бої з білими були не завжди успішними для українських частин. Так, 25 грудня 1919 року, під Животовим білогвардійська кіннота розбила Залізну дивізію армії УНР. Це була, мабуть, найбільша поразка за увесь час походу. Проте вже за кілька тижнів, під потужним тиском радянських армій, білогвардійці відступили з Правобережної У країни до лінії Крим – Одеса, остаточно втративши бойовий контакт з армією УНР.


Прагнучи відірватися від денікінців, армія УНР у січні 1920 року вийшла на Уманщину й Черкащину, де до неї приєдналися місцеві повстансько-партизанські загони отамана Гулого-Гуленка. Зустріч з повстанцями неабияк піднесла бойовий дух українських частин. Командування армії УНР покладало значні надії на повстансько-партизанський рух проти більшовиків. І справді, багатотисячні повстанські загони після вигнання з країни денікінців повернули зброю проти червоних. Та, як і раніше, повстансько-партизанський рух не мав єдиного керівництва. Саме тому українське командування намагалося скоординувати бойову діяльність повстанських загонів у Центральній Україні. І хоча цієї мети досягнути не вдалося, проте армія УНР під час Першого Зимового походу підтримувала контакти з багатьма повстанськими загонами і з’єднаннями.


На південній Київщині відбулися перші серйозні бої армії УНР з більшовицькими частинами, під час яких українськими військами на деякий час було визволено Канів і Черкаси. У середині лютого 1920 року армія форсувала Дніпро й переправилася на Полтавщину. Тут частини отримали можливість деякий час відпочити, а також проводи ти агітаційну роботу серед місцевого населення.


«Опинившись в самому серці України, армія побачила тотожність своєї ідеології з ідеологією повстанців і бажанням селянської маси, що повстанців тих з себе видала, – згадував командувач армії УНР генерал Михайло Омелянович-Павленко. Також армія відчула, що маса дивиться на неї як на свою оружну силу – крім назви «петлюрівці» часто-густо можна було вже чути ще назви «українці», «наше військо», бо, зрештою, не було вже родини, яка б так чи інакше не була зв’язана з військом: той загинув у наших лавах від ворожої кулі, той покалічений перебував як інвалід вдома, немало було і таких вояків, яких доля, була цілком невідома…”


На Лівобережжі армія УНР здобула Золотоношу. Проте за наказом командування війська невдовзі повернулися на правий берег Дніпра. Звідси армія УНР вирушила на Херсонщину, де перебувала Українська Галицька армія.


Михайло Омелянович-Павленко та його штаб сподівалися, що галицькі війська перейдуть на бік армії УНР. Проте реалізувати цей план не судилося.


Після відступу білогвардійців до Криму Галицька армія залишилася на Херсонщині й Поділлі. Коли ж на початку 1920 року сюди прибули червоні війська, в армії вже діяло кілька революційних комітетів, які намагалися досягти порозуміння з більшовиками. У лютому 1920 року УГА перейшла на бік радянської влади, що стало тяжким ударом по українській справі. УГА стала називатися «Червоною Українською Галицькою армією». При цьому УГА було реорганізовано, її з’єднання більшовики розкидали по різних дивізіях Червоної армії. Водночас червоні не побоялися піти на репресії проти галицьких старшин, запроваджували виборність командирів, забороняли ужиток національної символіки. Всі ці заходи дуже швидко викликали невдоволення серед галицького вояцтва.


Окремі старшини та вояки УГА все-таки приєднувалися до армії УНР, коли частини останньої з’явилися на Херсонщині. Так, на початку квітня 1920 року на бік армії УНР перейшла ціла кінна бригада отамана Шепаровича. Проте до відкритого повстання проти більшовиків УГА виявилася неготовою. Її бійці були виснажені після зимової епідемії тифу, деморалізовані останніми подіями й пригнічені звістками про те, що уряд УНР визнав польську окупацію Галичини. Все це змусило командування армії УНР відмовитися від намірів спровокувати в УГА антибільшовицьке повстання.


У квітні 1920 року катастрофічна нестача зброї й цілковите вичерпання боєприпасів примусили армію УНР вирушити на Вознесенськ, де знаходилися значні військові запаси. 16 квітня українські частини у важкому нерівному бою здобули місто. Після цієї успішної операції армія вирушила на Поділля, на з єднання з польським фронтом. Боротьба Армії УНР тривала.


Таким чином, Перший Зимовий похід Армії Української Народної Республіки:

– забезпечив безперервність боротьби українського народу за державність часів Української революції 1917-1921 років;

– партизанський рейд неабияк підняв боєздатність і патріотичний дух Армії УНР у складних обставинах ведення війни на кілька фронтів, епідемії тифу, нестачі зброї, амуніції та ліків, блокади кордонів країнами Антанти, неконтрольованих повстанських виступів;

– відданість національній ідеї та боротьба Армії УНР під час Зимового походу викликали піднесення національної свідомості значної частини українського селянства та спонукали його на підтримку боротьби за державну незалежність;

– похід сприяв активізації антибільшовицького руху. Під час Зимового походу командування Армії УНР налагодило зв’язок з повстанцями Черкащини та Київщини, з деякими отаманами Правобережжя та районів Ананьєва і Балти. Вживалися спроби об'єднати зусилля, скоординувати повстанський рух. Штаб армії прагнув координувати дії повстанців аж до кінця Зимового походу;

– під час Зимового походу українське військо робило все можливе, аби захистити селян від грабунку і терору, які чинили денікінці та більшовики;

– повстанський рух українців проти більшовицької окупації набув такої сили, що змінив умови радянської окупації: комуністи змушені були декларувати підтримку незалежності України, а в 1920-х роках піти на поступки в національному й економічному питаннях: відмовитись від політики «воєнного комунізму», впровадити українізацію та нову економічну політику (НЕП).

Нині історія про Перший Зимовий похід та його героїв повертається в національну пам’ять і суспільну свідомість. Із серпня 2019 року 28-а окрема механізована бригада Сухопутних військ Збройних Сил України носить почесну назву «імені Лицарів Зимового походу». Також на Одещині у місті Ананьїв відкрито перший в Україні пам’ятник із зображенням Залізного Хреста Лицарів Зимового Походу*.

*За матеріалами Українського інституту національної пам'яті

Свято Масляної

Понеділок, 02 березня 2020
Свято Масляної

Неможливо уявити собі завершення зими без традиційного «Масляного тижня», за який кожен справжній українець встигає з’їсти таку кількість смачних млинців, що вистачить на весь рік.


Біля Ізмайлівського Будинку культури пройшло свято Масляної «Масляна, масляна маслом промащена», в якому взяли участь місцеві жителі. Ведучі, бібліотекарі Ізмайлівської та Піщанобрідської бібліотек-філій Красюк Т.М. та Кравченко М.А. розповіли присутнім про походження Масниці, коли її святкують та які традиційні страви готують господині впродовж усього тижня.


Звучали веселі пісні, учасники брали участь у різноманітних конкурсах та змаганнях. Кульмінацією свята стало спалювання опудала Зими. Всі бажаючі мали змогу почастуватися різноманітними смаколиками й напоями.

Творча зустріч

П'ятниця, 28 лютого 2020
Творча зустріч

27 лютого в Олександрійській районній бібліотеці імені Д.І. Чижевського для працівників районних закладів культури, читачів бібліотеки, студентів Олександрійського коледжу культури відбулася знакова культурна подія - творча зустріч з відомим українським письменником, кіносценаристом і режисером Олександром Жовною.


Він - автор багатьох відомих і популярних не тільки в Україні творів, таких як «Вдовушка», «Маленьке життя», «Експеримент». За оповіданнями «Партитура на могильному камені», «S. H. Second hand», «Експеримент», «Маленька Ліза» - знято фільми.


«На зйомках відбувалися справжні дива, небеса нам допомагали майже в кожній сцені – потрібен був дощ, а пожежної машини чомусь немає, і тут несподівано ллє дощ. Було надзвичайно багато містичних речей. Кіно – то взагалі суцільна містика, і ми переконувались в цьому в черговий раз», - розповів Олександр Юрійович.


Письменник поділився секретами написання літературних творів, кіносценаріїв, спогадами про дитинство, студентське життя. Відповів на численні питання присутніх. Надзвичайно цікава особистість Олександра Жовни та його твори нікого не залишили байдужими.


По завершенню всі бажаючі придбали книги, отримали автографи та фото на пам’ять.

Больше...

Бібліотеки і соціальна сфера

Шануймо рідну мову!

Пам’яті Героїв Небесної Сотні

У нашій пам’яті вони назавжди залишились

  • «
  •  Початок 
  •  Попередня 
  •  1 
  •  2 
  •  3 
  •  Наступна 
  •  Кінець 
  • »
Сторінка 1 з 6
  • Керівництво
  • Графіки прийомів
  • Звернення громадян
  • Адміністративні послуги
  • Публічна інформація
  • Оголошення
  • Вакансії
  • Структура
  • Основні завдання
  • Планування роботи
  • Економіка
  • Внутрішня політика
  • Державні закупівлі
  • Районні програми
  • Районна газета
  • Соціальний захист
  • Пенсійне забезпечення
  • Культура і туризм
  • Охорона здоров'я
  • Соціальна служба
  • Охорона праці
  • Молодь та спорт
  • Управління юстиції
  • Фізичне виховання
  • Відділ освіти
  • Регуляторна політика
  • Дозвільний центр
  • Зворотній зв'язок

  • 28000, м.Олександрія, вул.Шевченка 132, тел. (05235) 7-05-17, e-mail: inbox1@olex.kr-admin.gov.ua
  • Електронне звернення

Олександрійська районна державна адміністрація © 2015